Почаївська загальноосвітня школа знаходиться у духовному містечку – Почаєві, що на Тернопільщині. Який шлях пройшла вона? Які вчителі та учні наповнювали творчим життям її стіни?

Перші згадки про навчальну діяльність у Почаєві датуються ХVІІІ століттям (підготовка новіціумів – новачків у чернецтво).

 

1803р. у Почаївському монастирі діє парафіяльна шкілка (цей заклад знаходився у великому дерев’яному будинку, де розміщувалися також монастирські півчі та музиканти), а з 1807 р. Олександр І видав указ, яким дозволив підготовку новіціату при Почаївському монастирі для всієї Волинської губернії (монастир забезпечував школи вчителями, книжками та інструментами).

У 1804 р. при монастирі існували школи:

• нижчої риторики;
• морального богослов’я;
• для світської молоді різного стану (тут викладалися предмети: історія, моральна наука, географія, арифметика, основи натуральної історії, геометрія, чистописання, малювання, польська, російська , латинська і німецька мови).
•  

1826р. відкрито повітову школу, у якій навчалися вихідці з міщан і селян.

 

Наприкінці 40-их років при монастирі з’явилася початкова школа, розрахована на дітей простонароддя (дітей навчали читати, релігійних наук, різноманітних ремесел, необхідних для лаври). Але пізніше цей освітній осередок перестав функціонувати.

З 1886р. з ініціативи духовного собору лаври було створено двокласну Почаєво-лаврську церковнопарафіяльну школу (навчалися тут сироти та селянські діти). Школу могли безкоштовно відвідувати діти мешканців містечка, але з власними підручниками, а іновірці змушені були платити 5 крб. на рік. Ця школа знаходилася у приміщенні друкарні на другому поверсі.

 

1840 р. при лаврі з’явилася окрема церковно-вчительська школа, яка готувала псаломщиків, дияконів та вчителів для однокласних церковнопарафіяльних шкіл (ця школа проіснувала тільки один рік в одному із лаврських готелів).

Деякий час (з 1890 по 1900рік) у Почаєві існувало дві школи: Почаєво-лаврська школа грамоти і Новопочаївська однокласна церковнопарафіяльна школа. А в 1904 році два навчальні заклади об’єдналися (заняття проводилися у новозбудованому Червоному готелі).

 

Під час Першої світової війни початкові школи припинили свою діяльність, а Почаєво-лаврську другокласну церковно-вчительську школу вивезли у Житомир, де вона залишалась аж до літа 1918 року.

Восени 1920 року вище початкове училище було реорганізоване у семикласну українську школу (директором школи був Михайло Кибалюк). Поряд із нею існувала польська школа.

10 листопада 1922 року відкрилася державна семикласна загальна школа з українською мовою навчання (лавра дала в оренду свої приміщення). Але під натиском влади з 1925 року у ній ведеться навчання польською мовою, а українська вивчалася, як один із предметів (навчальний заклад проіснував до 1939 року).

    У роки Другої світової війни Почаївська середня школа знаходилась у лаврських приміщеннях. Середня школа в Почаєві почала діяти в 1946 році. Першим її керманичем був Андріюк Андрій Васильович(1946-1951рр.), який водночас обіймав посаду завідувача райвно. Відтак школу очолювали Бондар Ганна Климівна (1952-1955 рр.), Стародуб Іван Никанорович (1966-1969 рр.), Козакова Катерина Іванівна (1960-1966рр.), Васильчук Микола Іванович (1962).

 Оскільки школа розташовувалася у приміщенні друкарні Почаївської лаври, виникла необхідність у будівництві спеціалізованого приміщення в центрі містечка. Спорудження нової школи розпочалося 1953 року, а 1956-го будівлю здали в користування. Водночас зі школою зводили ще три будівлі: кінотеатр, будинок культури і райво (нині там розміщена поліклініка), адже в той період Почаїв був районним центром. Нову школу очолив Н.І.Стародуб. Вона була розрахована на 270 місць, але навчалося у ній 400 учнів.

 

  У приміщенні старої школи розпочали свою багаторічну плідну працю й віддали їй усе своє життя багато талановитих учителів. 

Серед них Триндюк Лука Васильович – учасник війни, воював у Польщі, Чехословаччині, Угорщині, Румунії й Австрії у 1944 – 45 рр. У Почаїв приїхав за направленням і викладав у школі  географію, потім упродовж 30-ти років був заступником директора школи з навчальної роботи. Загалом віддав закладу 35 років свого життя. Учням запам’ятався своєю особливою шляхетністю, звертався до них на Ви і  знімав капелюха при вітанні.

     Вашека Надія Павлівна працювала в Почаївській СШ з 1952-го. Закінчила Харківський учительський інститут, пізніше разом із чоловіком навчалися в Кременецькому педагогічному інституті на філологічному факультеті.   Багато років викладала українську мову та літературу, була керівником методоб’єднання учителів-філологів району. Нагороджена  орденом Трудового Червоного Прапора. Улюблена вчителька багатьох учнів.

    Вашека Петро Володимирович – у школі також із 1952р. Працював спочатку інспектором шкіл Почаївського району, пізніше – інспектором Кременецького району, пізніше – інспектором Кременецького відділу освіти. Згодом обіймав такі посади: спочатку – заступника директора школи  з навчальної роботи у початкових класах, згодом – у старшій ланці. Учитель фізики.

     Михайлова Зіна Миколаївна – у школі із 1953р. “Відмінник народної освіти”. Багато почаївчан із любов’ю згадують теплим вдячним словом свою першу вчительку.

      У 1964- му році  у зв’язку зі зростанням кількості учнів під школу була задіяна колишня синагога. У 1966 р. школа випустила 192 учні. У 70 – х роках до школи добудували праве крило та гуртожиток.   

       З 1963 р. Почаївську СШ очолював талановитий керівник та організатор, висококваліфікований учитель хімії Дрепко Мирослав Петрович (у школі – із 1956 р. ).  Підтримував у ньому зразкову дисципліну та високий освітній рівень – школу вважали однією з найкращих у районі.Праця Мирослава Петровича була високо оцінена: у 1970р. його нагородили почесними знанням “Відмінник освіти СССР”, а 1972 –го Почаївська СШ отримала пам`ятний диплом за навчально – виховну роботу.

      Педагогічний колектив, який сформувався у 50 – 70 – х рр., був надзвичайно дружним, монолітним та користувався великою любов`ю й повагою учнів. Педагогами з великої літери можна назвати вчителів початкових класів: Мудрик В. П.., Тридюк А. В., Узаревич І. Д., Ратинську Г .Т., Кузь Л. В., Деревінську Л. Д., Білявську Н. М. Вони, як турботливі матусі, навчали дітей виводити  літери та читати перші слова.

    Глибокі знання та любов своїх сердець несли дітям обдаровані педагоги: незабутні Тернова А. С., Русенко К. С., Скородубова В. Ф., Сторчик В.М., Хара О. В., Сандомірська Л. М., Туневич І. І., Гавриш О. В., Горячова К. І., Прокопович О. І., Грохольська Я. Т., Грохольський Г. Р., Трофимлюк Н. С., Трачук М. А. Голубець; Ковчинський В. П.; Гринчук А. П.; Придатко С.Ф.; Куца Г.О.; Федорук А. Х.; Королюк В. У.; Яковишина О. С.; Петровський Н. А., Дудар М.П.; Романюк К.П.; Коцюба М.П.; Кухаревич Т. С.; Яковишин О. С., Чайковська Л. О.; Каразій Ю. С.; Каразій М. Ю. та багато інших. Чимало із цих людей свого часу були учнями згаданої школи.

 

       У 1981 р., заклад очолив колишній його випускний Притула Іван Іванович. За період його господарювання були проведені масштабні ремонтні роботи в школі. У 1988 р. запущено в дію нову двоповерхову будівлю навчального закладу, де розмістились учні молодших класів.

        І.І. Притулі довелося працювати в нелегкий переломний історичний період розпаду СССР, встановлення нової держави, зміни ідеологій та переосмислення моральних цінностей, безгрошів’я тощо. Але цьому керівникові в ті часи, коли більшість інтелігенції, в тому числі освітян, залишали педагогічну роботу в пошуку засобів до існування, вдалося зберегти колектив та втримати начальний заклад на високому професійному рівні. Про цю людину і сьогодні з вдячністю згадують і учителі, і учні. Іван Іванович став для почаївчан прикладом учителя та керівника.

    У 2011-2018 рр. директором школи була колишня її випускниця Кухаревич Варвара Омелянівна.

 

     У 2018 році школу реорганізовано в Опорний заклад Почаївська ЗОШ І-ІІІ ступенів, який очолила Гичка Галина Іванівна.